- Як вам грається під керівництвом Інни Семенової?

- Кожен капітан, який нас очолював, мав в тій чи іншій мірі чуйку щодо того, яку версію обирати. Комусь це вдавалося краще, комусь гірше. З Інною в нас вже відбулося дві гри. Перша гра – це був якийсь такий період намацування ситуації, притирка. Все-таки грати з незнайомими людьми їй, мабуть, було точно так само трішки дивно й незвично, як і нам, і вона робила це обережно, як і ми притирались до нового капітана. Зрештою, на другій грі ми вже пішли в атаку всі дружно. Інна почала нам більше довіряти, вона не цурається роздавати право озвучити версію тим людям, яким вважає за потрібне надати цю можливість. Грається нам добре, взаєморозуміння за столом є і, як би там не було, ми повністю довіряєм нашому капітану, в нас немає ніякого осуду і за Інну ми стоїмо горою. Я по сьогоднішній день вважаю, що в попередній грі під її началом пан ведучий все-таки був абсолютно не правий, коли зарубав її на запитанні з білоруськими і чеськими банкнотами, але нехай це буде на його совісті. 

- Не хочете спробувати себе в якості захисника телеглядачів? У вас так добре виходить сперечатися з паном ведучим…

- Мої суперечки з паном ведучим зачасту виникають через його оцінку наших відповідей. Не впевнений, що зможу точнісінько так само ревносно захищати права глядачів, позаяк вже три сезони знаходжусь трошечки по іншу сторону барикад. Проте, якщо клуб запропонує, я обіцяю подумати.

- Якщо відверто, немає відчуття, що десь ви продавили відповіді, які були не зовсім вірними? Зараз, коли рахунок вже не змінити, можна в цьому зізнатися…

- По першому запитанню взагалі не було ніяких питань: там була абсолютно правильна й вичерпна відповідь. По запитанню з коротким сном – в принципі, якби пан ведучий вважав за потрібне нас дотиснути, я думаю, що при його повноті влади йому б це вдалося. Але на добрих 85-90% ми дали вичерпну відповідь. Єдине, що, можливо, не зовсім правильно показали, - то, що хотів побачити пан ведучий. Але, зрештою, я знов залишаюся при своїх. Мені здається, що в нас все було правильно.

- За яке питання найбільше прикро?

- За норвезький паспорт. Ми мали брати це запитання без варіантів. Воно було дуже легке, і я не розумію, чому ми його не докрутили.

- Яке питання хочеться забути назавжди?

- Про квітку, яка хоче вийти з води на сушу. Більш дебільного запитання на бліці я собі не міг уявити. Воно взагалі незрозуміло в якій площині лежить. Вибачте за слово «дебільний», можете викреслити. Мені це не сподобалося. Воно позбавлене будь-якого варіанту логічно знайти відповідь. Так не робиться. Це було негарно.

- Пригадайте хід ваших думок під час вирішального раунду…

- В нас з Олегом було дві версії на горизонті. Перша співпадала з тим, що сказала Інна, тільки були варіанти «кружка», «чашка», «тарілка», «мішок». Другий варіант був, що це міг бути меч, позаяк була підозра, що спартанцям було запропоновано варіант «Нагодуйте нас, або ми спробуєм відібрати це силою». Але зрештою, як ми потім зрозуміли, спартанці були такі хлопці, які ніколи не були проти помахатися мечами, і вряд чи на них могла вплинути демонстрація сили. Все-таки версія з лаконічністю пропозиції була вигідніша.

- Чому ніхто з хлопців не залишився грати вирішальний раунд?

- Відверто кажучи, подібним запитанням ми ніколи не задавалися, хоча, здається, вкотре поперло з грою у Саші Педана і, в принципі, Макс Неліпа доволі сильно проявляв себе у цій грі… В мене особисто було враження, що Інна чітко тримає гру під контролем. Вона дуже гарно йшла всю гру, до неї не було ніяких претензій, і, відверто кажучи, мені здавалося, що вона має розставити всі крапки над «і» по попередній грі. Де також від неї все залежало і вона дала правильну відповідь, але просто у пана ведучого було своє бачення ситуації, і своїми додатковими запитаннями він збив з пантелику нашого капітана. Ми були переконані, що Інна, як ніхто інший, зможе взяти це запитання в цей момент. У мене особисто сумнівів не було ніяких. Вона була максимально, на 150% налаштована на гру, на результат, і, власне, її присутність на вирішальному раунді це довела. Вона величезний молодець. І, попри все вищеперелічене, в Інни, як не крути, найбільший досвід гри в «Що? Де? Коли?», тому логіка залишити за гральним столом саме капітана була очевидною.

- Хто виграє восьмий сезон «Ліги зірок»?

- Я думаю, що має виграти наша команда. Більш красивої гри в цьому сезоні не демонструє ніхто. Ми рухаємося впевнено, наче локомотив. Наші ігри вирізняються з-поміж інших наявністю чіткою драматургії. У нас завжди корвалол, завжди яскраво: феєрія, емоції. Ми не вважаємо за потрібне грати сухо, як наші колеги по клубу, - вийшли, вліпили 6-2 і пішли – ні! Треба тримати глядача в постійні напрузі, щоб він співпереживав. Нам це подобається. А якщо ми якимось дивом не виграєм, так вже і бути, готові дати можливість команді Маліновського двічі поспіль стати чемпіонами.
Я думаю, що моя самовпевненість підкріплена чіткими фактами. Команда Інни йде чітко і впевнено.